Почнемо з того, що халтура була, є та буде. Людина так створена, що прагне отримати велике малими силами, інакше кажучи, «схалтурити». Якщо вам не подобається саме слово «халтура», можна замінити його такими словосполученнями, як «недбала робота», «робота, зроблена абияк», суть від цього не зміниться. Королева Халтура сьогодні править бал. Хто звів її на трон? Спробуймо розібратися.
Правління Халтури у літературі
Я не хочу нікого ображати, але у світ сучасної літератури вже давно пробралася Халтура. На книжкових прилавках рясніють обкладинки «бестселерів» – купиш таку книгу, прочитаєш, а потім не знаєш, що відповісти на запитання «Ну, як книга?» Начебто нічого, прочитав, час скоротив, за пригодами героїв чи розкриттям вбивства поспостерігав. Але минув день – і книга з голови вивітрилася. Назавжди. Спочатку виникає подив, а потім звикаєш, наче так і треба.
Що потрібне сучасному середньостатистичному читачеві? Зовсім небагато – відпочити після роботи, почитати щось легке, розважальне. Добре, щоб у книзі був драйв, екшн – адже хочеться разом з героями вирватися з повсякденної рутини.
Сучасний читач чекає, щоби його розважали. І письменники, у свою чергу, це розуміють і намагаються читача розважити краще, щоб він згодом купив ще одну книгу. Часто чую від знайомих думку, що «книга має бути легкою і не вантажити читача», що «всі ці описи, роздуми, відступи можна викинути і нічого не зміниться». І так з кожним роком література стає все «легшою», письменники, закінчуючи черговий роман, пишуть наприкінці «Продовження слідує», хоча ще не знають, про що буде це продовження. А читач щасливий. Його розважили, повеселили і не змусили перенапружитися. Значить, все правильно.
Правління Халтури у музиці
У музиці та сама ситуація, що й у літературі. Невигадливий мотив, простий текст, сучасний ритм – і пісня готова. Потім випускається модний кліп – і новий хіт вже чується звідусіль. Здавалося б, такий примітив, але ж слухають люди! І підспівують. А поп-зірка на такій успішній хвилі вже готує на вихід нову пісню. Головне – швидше випускати хіти, інакше її незабаром забудуть у потоці таких самих, як вона.
Халтура панує і серед копірайтингу
Наведу такий приклад. Нещодавно писала статті для одного сайту і редактор мені популярно пояснив, що назва статті не повинна обов'язково відповідати її змісту. Потрібно вибрати якомога більш «чіпляючий» заголовок, щоб відвідувач сайту їм зацікавився і перейшов за посиланням. А те, що він знайде, перейшовши за цим посиланням, вже не так важливо. Я не могла працювати за таким сценарієм і надсилала редактору свої статті з нормальними заголовками. Але коли стаття з'являлася на сайті, заголовок вже був зовсім інший, «чіпляючий», але зовсім не підходящий за змістом до статті. Далі – гірше. В одній статті я виклала тест з картинкою, необхідною для його проходження, картинку редактору я надіслала окремо і в тексті статті вказала, що треба при публікації цю картинку вставити. І що я побачила? На сайті з'явилася моя стаття, але без картинки, а замість картинки була моя «примітка для редактора», що повідомляє, що картинку треба вставити. Тоді я зрозуміла, що вони публікують статті, навіть не читаючи їх. «Народ проковтнув» – і добре.
Споживач “проковтне” все. Цим принципом керується той, хто заробляє гроші. А ми дозволяємо робити на нас гроші та терпимо таке ставлення. Адже всі ми тією чи іншою мірою – споживачі. Від нас залежить, чи окупиться чийсь новий фантастичний блокбастер, чи продаватиметься хіт.
Ми несемо відповідальність за навколишній світ. І якщо наступного разу ми не дозволимо халтурі тріумфувати та чесно відповімо на запитання «Ну, як?» словами «Мені не сподобалося, це відверта халтура» замість звичайного «Ну, начебто нічого», можливо, щось зміниться. Халтуру треба називати її справжнім ім'ям, тоді вона не встигне перетворитися на стандарт або – що ще гірше – на зразок.