Дзеркало води приваблює художників, оскільки дає змогу відтворювати сяйво, відбиття, прозорість і мінливість атмосфери. Приміром, відомий французький живописець Клод Моне присвятив цій темі понад три десятиліття. Його сад і озеро з водяними ліліями в Живерні стали легендарними. Слід знати, що Клод Моне був захопленим садівником. Він вирощував рідкісні види латаття, краса якого його окриляла.
Сьогодні ж мова піде про представлення водної поверхні в українській порцеляні. Чи знайдеться у вашому домі пейзажна порцеляна? Можливо, це є ваза або сервіз? Чи відоме вам походження витвору мистецтва: хто його автор, на якій фабриці виріб зроблено? Це все може виявитися напрочуд захопливим.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка і дослідниця історії українського фарфору, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про комплекти з краєвидами, що є одою чарівності української природи.
«Краєвиди мов невеличкі віконця. Озеро, дерева, плавний обрій, птахи в небі…»
– Гарнітур «Плесо» спонукає до замилування, як водна рівнина, що відбиває природу — саме вона і зветься «плесо», — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Обрис чайників м’який, заокруглений, ніби створений для збереження тепла. Він не відволікає, а лише підкреслює живопис. Краєвиди мов невеличкі віконця. Озеро, дерева, плавний обрій, птахи в небі… Усе викликає відчуття стану природи. Зелені, жовто-золотисті, дещо приглушені осінні відтінки… Теплий глянець, що ледве блищить на поверхні, додає відчуття світла, яке ніби пронизує фарфор зсередини.
ВІДЕО ДНЯ
Л. Сухінська. Набір «Плесо». Сумський фарфоровий завод. 1995 рік
— Що входить до комплекту?
РЕКЛАМА
– Два чайники й тарілка. Три об’єкти ніби показують нам пейзаж у трьох вимірах і ведуть між собою тиху бесіду. Цей гарнітур — не про крикливу красу. Він про ту, яку зауважуєш лише тоді, коли не квапишся. Плесо — місце, де можливо зупинитися, щоб помилуватися природою, подумати про щось особисте. Воно викликає філософський настрій.
«У цьому сервізі відбивається не тільки природа, а й атмосфера спокою»
— А ось ще один гарнітур з такою ж назвою, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Він майже як триптих. Дві великі тарелі й маленький чайник створюють пейзажний простір. Тут бачимо літо. Більше сяйва, більше простору. Простір немов розкривається назустріч глядачу: світла поляна, поодинокі дерева, горизонт, що випромінює спокій. Це відчуття рівнини, широти.
Л. Сухінська. Набір «Плесо». Сумський фарфоровий завод. 1995 рікРЕКЛАМА
На тарелі праворуч інша інтонація. Тут вода, берег, дерева… Пейзаж стає глибшим, більш камерним, з’являється динаміка, лінія води, легке хвилювання хмар. Між тарелями бачимо чайник. Його декор наче узагальнює обидві сцени. Зелений тут не єдиний, його відтінків безліч: холодний, теплий, глибокий, майже чорний у затінках. Жовті та золотаві вкраплення додають світла, але не «кричать». А глянець… Він тут як ранкова роса. І це не декоративний ефект, а атмосфера. Ледь помітний блиск створює відчуття, наче ці пейзажі не намальовані, а виникають і зникають у світлі. Цей гарнітур надзвичайно влучно працює з темою «Плеса». Адже плесо, це не просто вода.
Це місце, де відбивається світ. І в цьому сервізі відбивається не лише природа, а й атмосфера тиші.
Л. Сухінська. Набір «Плесо». Сумський фарфоровий завод. 1995 рік
«Це гарнітури не для гучного бенкету, а для тихого вечора»
— Дійсно атмосферні сети…
РЕКЛАМА
— Є порцеляна, яка прикрашає дім, а є та, що формує стан. «Плесо» — саме такі гарнітури. У них відсутня демонстративна пишність чи святкова парадність. Їхня краса тиха, майже медитативна. Це порцеляна спогадів, вранішнього світла, води без вітру та неквапливої розмови. Легкі дерева над водою, відблиски їхніх крон, плавна лінія берега, далекі хмари — усе ніби розчиняється у порцеляні. Стримані кольори нагадують акварель або стару паркову графіку. Український пейзажний фарфор майже завжди камерний і чуттєвий. Він передає настрій природи. У ньому важливі не архітектурні пам’ятки, а повітря, пора року, тиша, світло після дощу, старий парк, берег річки, осінній ставок.
— Які горнятка пасували б до таких гарнітурів?
— Як на мене, доречними були б тонкостінні білі або з м’яким зеленим відтінком, із незначною позолотою або зовсім без неї. Тут важлива не урочистість, а спокій. Форми плавні, подовжені, без гострих кутів. Також дуже гармонійно виглядали б горнятка з легким перламутровим блиском, вони підтримували б ефект водяного віддзеркалення.
— Яке призначення тарелей у гарнітурах?
— Їх можна застосовувати для торта або домашньої випічки. За характером вони ближчі не до традиційної «святкової» десертної тарелі, а до великої паркової таці для неспішного чаювання. На них легко уявити яблучний пиріг, сирник, бісквіт із горіхами, медівник, сливовий тарт, тонко нарізані фрукти. Це гарнітури не для гамірного застілля, а для тихого вечора.
— Чи були такі гарнітури рідкістю?
— У 1990-х роках Сумський фарфоровий завод ще працював серійно, але саме авторські пейзажні розписи не були масовими. Подібні речі виготовлялися значно меншими партіями, часто як мистецькі або сувенірні вироби. Тому сьогодні комплект «Плесо» — вже рідкість. Особливо якщо збережено весь ансамбль.
— Яким ви собі уявляєте чаювання з таким гарнітуром на столі?
— Не святкове й не офіційне. Можливо, таке. Дощ за вікном. Тепле світло лампи. Спокій. Книга. Яблучний пиріг. Або липовий чай із медом. І повільна розмова, коли паузи так само важливі, як слова. Чай з яблучним пирогом з такого гарнітуру смакуватиме особливо, коли за вікном дощ і ви нікуди не поспішаєте, а світ навколо неначе сповільнюється… Такі миті без квапливості та суєти, сповнені краси та гармонії, завжди варто цінувати.
Раніше «ФАКТИ» публікували розмову з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про гуцульський танок, який став джерелом натхнення для українських майстрів фарфору.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», котрі є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі екземпляри світових порцелянових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито залу українського фарфору, де представлено чимало неповторних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Дивовижна порцелянова подорож подарує вам безліч позитивних емоцій та залишиться у пам’яті на завжди!
Фото у заголовку Л. Сухінська. Набір «Плесо». Сумський фарфоровий завод. 1995 рік
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк