Пишність природи завжди надихала і продовжує надихати творчих людей. Малахіт — мінерал, який видобувається в різних куточках планети. Значні його запаси є, зокрема, в Африці.
Малахіт захоплює своєю красою. Будь-який зріз унікальний. Цей мінерал оповитий переказами. Наприклад, існує думка, що він є могутнім оберегом і дарує везіння. А ще подейкують: якщо загадати мрію — вона стане реальністю. Зелений відтінок цього мінералу пов’язується з оновленням, яке відбувається кожної весни у довкіллі.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про порцелянові вироби вітчизняних майстрів, сповнені натхненням від краси малахіту.
«Вироби виглядають ніби виготовленими з малахіту»
– Ось чайний гарнітур «Малахіт» у розписі Віри Сіробаби-Климко, зроблений на Сумському порцеляновому заводі, — каже Людмила Карпінська-Романюк. — Вироби виглядають так, ніби їх виточили з малахіту, а золото викликає асоціацію з коштовностями. Цей гарнітур — справжня таємниця. Зелені концентричні лінії відтворюють вигляд зрізу каменю. Вони створюють відчуття глибини — ніби перед нами не порцеляна, а малахіт, що зберіг у собі плин часу. Кожен об’єкт має вигляд виточеного із природного моноліту. Цікаво, що хтось, споглядаючи на гарнітур, бачить зріз каменю, а хтось — троянди. І таке подвійне сприйняття додає виробу особливого чару.
ВІДЕО ДНЯ
Чайний сервіз «Малахіт» у розписі Віри Сіробаби-Климко. Сумський фарфоровий завод, 2002 рік
— Дивовижно!
РЕКЛАМА
— Зауважте, що гарнітур має два різновиди облямівки. Одна з них імітує ювелірний ланцюжок. Такий гарнітур призначений для особливих подій у житті. У ньому є вазочка. Надзвичайно гармонійно у ній виглядають ніжні білі квіти.
«Обриси тварин наче взяті з легенди»
— Кого ще з українських митців надихала пишність малахіту?
– Ось чайний гарнітур «Малахіт» Миколи Трегубова та Раїси Дмитрук, у якому декоративність та фантазійність поєднуються в єдину, нероздільну історію. Цей ансамбль, створений відомими митцями Коростенського порцелянового заводу у 2001 році, ніби продовжує традицію казкової порцеляни, але вже мовою кінця ХХ — початку ХХІ століття.
РЕКЛАМА
Насамперед привертає погляд колір. Насичений зелений, з м’якими переходами та прожилками, імітує оповитий легендами малахіт. Він формує відчуття природної сили та глибини. Біла порцеляна поряд із зеленим звучить особливо чисто, майже променисто. На цьому тлі розгортається золотистий декор — обриси тварин, що переміщаються в орнаментальному колі. Вони наче взяті з легенди: узагальнені, ритмічні, вписані у гірлянди з листя. Це не зображення фабули, а скоріше натяк на відчуття атмосфери лісу та кругообігу буття у природі.
М. Трегубов, Р. Дмитрук. Чайний сервіз «Малахіт». Коростенський фарфоровий завод. 2001 рік
— Чула, що у давнину в Індії існував переказ, ніби володар малахітової прикраси може розрізняти у лісі голоси його мешканців — птахів та звірів…
– Цей мінерал дійсно сповнений загадковості. А гарнітур формує відповідну атмосферу — атмосферу тихого вечора, де розмова неспішна, де об’єкти мають пам’ять, де навіть орнамент ніби щось переповідає — не словами, а формою та кольором. Форми предметів округлі, з м’якими переходами. Разом вони творять гармонійний ансамбль. Будь-який об’єкт має власний характер, але підкоряється загальному ритму. Особливо виразні деталі — кришки з фігурними завершеннями. Вони додають легкого грайливого акценту, майже дитячої інтонації, ніби перегукуються з казковими образами у розписі.
РЕКЛАМА
«Порцеляна не шанує байдужих. Вона «розкривається» лише тим, хто споглядає тривалий час і вміє цінувати»
– У той же рік Микола Трегубов та Раїса Дмитрук створили декоративну вазу «Класик», яка одразу привертає погляд глибиною кольору, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк.- Хвилясті, концентричні переливи створюють ілюзію фактури природного мінералу. Сприйняття змінюється разом із освітленням, демонструючи нові глибини. Форма вази класична, майже антична за своєю збалансованістю. Важливу роль відіграють ручки. Вони виведені у плавному, майже бароковому русі, оздоблені ритмічними золотими цятками. У цьому поєднанні — гра контрастів: суворість силуету та декоративна ніжність деталей. Золото тут не переважає, воно підкреслює. Тонка облямівка по вінцю, акцент на ніжці, орнаментальна стрічка внизу, все це працює як обрамлення для основного: глибокого, насиченого малахітового кольору.
— Чудово!
— Ця ваза про те, як порцеляна може відтворювати камінь — і водночас залишатися легкою, майже невагомою. І в цьому — особлива привабливість: вона об’єднує протилежності — вагу та легкість, стриманість та пишність, природу та стиль. Ця річ виглядає не як декоративна дрібничка, а як інтер’єрний акцент.
— Яка її висота?
— Пів метра. Вона потребує простору, освітлення, певної «сцени». До речі, декор під малахіт — річ небезпечна. Іноді він може виглядати надміру декоративно або навіть неприродно, але у цій роботі відчуття міри дотримане. Ця ваза — прикраса моєї особистої колекції.
— Чим вона для вас особлива?
— Мені імпонує глибина кольору — він не плаский, а «живе», рухається, має внутрішню структуру. Логіка форми класична, стримана, вона не конфліктує з декором, а тримає його. Золото використане дуже делікатно як акцент, а не як демонстрація. І головне — тут є баланс: не «імітація каменю», а його інтерпретація мовою порцеляни.
М. Трегубов, Р. Дмитрук. Декоративна ваза Коростенський фарфоровий завод. 2001 рік
— Які прикмети існують у світі колекціонерів?
— Існують певні неписані правила: наприклад, якщо річ «сама тебе знаходить», її необхідно купувати. Якщо довго шукав та знайшов, ця річ «твоя». Якщо вагаєшся, вона дістанеться іншому. І ще одне, дуже влучне: порцеляна не дозволяє бути байдужим. Вона «розкриває себе» лише тим, хто споглядає тривалий час та здатен цінувати.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк, яка розповіла про гарнітур «Рубін» ніби інкрустований коштовним камінням.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви матимете нагоду побачити найкращі зразки світових порцелянових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал української порцеляни, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-порцеляністів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних вражень та запам’ятається на все життя!
На фото у заголовку: чайники з чайного гарнітура «Малахіт» у розписі Віри Сіробаби-Климко. Сумський порцеляновий завод, 2002 рік
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк