Повальне захоплення сучасними методами управління перетворило мотивацію на наркотик, без якого, здається, не може обійтися вже жодна компанія. Вважається, що лише організація, здатна мотивувати співробітників, має шанс на успіх. На цьому тлі незвичайними здаються заяви деяких менеджерів у Росії та за кордоном, які стверджують протилежне. Деякі готові оголосити традиційні методи мотивації неефективними та застарілими.
Між розумінням менеджером необхідності мотивації підлеглих і тим, наскільки ефективно йому вдається це робити, іноді лежить прірва. За останнє десятиліття величезні армії працівників випробували на собі дію корпоративної політики, спрямованої на мотивацію: їх масово посилали на всілякі курси, заохочували преміями та сувенірами. Це навіть породило цілий напрямок бізнесу з виробництва всілякої “мотивуючої” продукції. Наприклад, компанія Successories випускає серед іншого постери із зображеннями бігуна і підписом: “Якість. Дорога до якості нескінченна” – або із зображенням орла, що летить: “Зухваль і здіймайся! Твоє ставлення визначає висоту польоту”.
Різні гасла і заходи, які за задумом керівників мають мотивувати співробітників, стають звичайним явищем й у російських компаніях. У мережі магазинів “П'ятірочка” не зверталися до компаній на кшталт Successories, а написали “заповіді, що бадьорять” самостійно. Змісту вони приблизно наступного: поділися знаннями та вірою з колегами, починай і закінчуй день з думками про те, як покращити свою роботу, будь професіоналом навіть у дрібницях. Але, схоже, дуже прямолінійні гасла вже мотивують не всіх. Можливо тому користується популярністю продукція компанії Despair.com. “Демотиватори” – як засновники компанії називають свою продукцію – це також переважно плакати. Наприклад, із зображенням тенісиста, що програв, під гаслом: “Тупість. Хто пасує перед проблемами, ніколи не виграє. Хто виграє, той не пасує. Хто ніколи не пасує, але й не виграє – просто ідіот”. Або фото лева з написом: “Агресія. За наявності таланту керівник надихає своїм прикладом. А якщо його немає, то грубий тиск також непогано працює”.
Відсотки не мотивують.
За $15,95 на Despair.com можна придбати зображення практично порожньої офісної кімнати з похмурою людиною (на вигляд менеджером) у кутку та підписом: “Іноді найкраще вирішення проблем – звільнення всіх нещасливих людей”. Саме так, до речі, вчинив гендиректор і власник компанії “Євронова” Михайло Ярін, який нещодавно звільнив майже всіх менеджерів відділу продажів. Йому не сподобалося, що під час тимчасового простою, що трапився через проблеми з митницею, менеджери замість пошуку нових клієнтів сумно ганяли чаї. Ці спостереження зміцнили власника “Євронови” у переконанні, що співробітники на 80% мають бути мотивовані морально і лише на 20% – матеріально.
“Якщо людині нецікава його робота, то ніякими штучними системами мотивації їй цього не прищепити”, – каже власник “Євронови”. Ярин, наприклад, платить менеджерам не відсотки від продажу, а лімітовану зарплату. Але створює умови для професійного зростання – менеджери можуть самі визначати цінову політику і вирішувати питання відстрочки, тобто фактично виконувати функції директора з продажу.
З думкою Ярина перегукуються висновки професора Стенфордського університету Джима Коллінза, який досліджував досвід 11 компаній, капіталізація яких протягом 15 років майже в чотири рази перевищувала середній показник по галузі. Серед результатів, викладених у книзі “Від доброго до великого”, він висловлює думку, що по-справжньому великими можуть стати лише ті компанії, керівники яких дотримуються принципу “Спочатку хто, а потім”. Якщо традиційний менеджмент будується на тому, що спочатку ставиться мета, а потім для її досягнення підбираються ресурси, зокрема й люди, то ідея Коллінза полягає у протилежному. “Насамперед треба переконатися, що потрібні люди на борту (а непотрібні за бортом), а потім уже вирішувати, куди плисти”, – пише автор. Після цього він робить один із основних висновків своєї праці: “Важливо, кому ви платите, а не те, як ви платите”.
Заборонені слова.
Критично подивитись звичні методи мотивації пропонують і творці компанії Despair.com. “Думайте про ваш прихований потенціал, – пишуть вони на своєму сайті в Інтернеті. – Можливо, ви розумна людина, але всередині вас сидить ірраціональний дурень. Або ви гравець команди з прихованою жагою до самотності. Незалежно від того, хто ви, ви маєте можливість не виявляти свій прихований потенціал”.
Саме до цього за задумом авторів плакатів, що “демотивують”, повинні підштовхувати похмурі зображення. Іншими словами, “демотиватори” закликають покращити шанси на успіх, заздалегідь налаштовуючись на скромніші результати. Постери Despair.com використовують заборонені в багатьох компаніях поняття: “тупість”, “лінь”, “посередність”. Хоча, можливо, саме це мотивує набагато ефективніше, ніж лобові заклики.
Зовсім не гучні піднесені гасла, а щось набагато менш хитромудре найкраще підходить для мотивації співробітників. Ця тривіальна думка вкотре підтвердилася під час дослідження, проведеного страховою компанією Royal & Sun Alliance. Як найкращий стимул більшість співробітників назвали слово “дякую”. Набагато менше цінуються гучні назви посад і навіть опціони (останнє особливо правильно, якщо акції дешевшають). Втім, і “дякую” теж буває різне. Найцінніше – від тих, чию думку ми цінуємо, і за справу, якою справді можна пишатися.
Поглянути на мотивацію з погляду здорового глузду пропонують деякі менеджери. Сергій Рубцов, який обіймав донедавна посаду керівника проекту “Комкор-ТВ”, а зараз – заступник начальника одного з підприємств “Мосміськтрансу”, вважає мотивацію пережитком минулого. Рубцов вважає, що людина, влаштовуючись на роботу, повинна, по-перше, адекватно усвідомлювати, наскільки об'єктивно оцінюється її праця, а по-друге, розуміти, що ніколи їй не заплатять більше, ніж вона заслужила.
“Отримуючи надбавки або пільги, не передбачені трудовою угодою, розумний персонал повинен розуміти абсурдність того, що трапилося. Нерозумний персонал сприймає такі подачки як прояв турботи роботодавця або його прагнення загладити провину за раніше вчинену несправедливість”, – говорить Рубцов. На його думку, схильна до мотивації людина – це людина з дитячою психікою. Сформована особистість має бути психологічно самодостатньою та інтелектуально незалежною (від роботодавця зокрема). “Якщо керівник вважає, що він здатний мотивувати персонал, то це означає одне з двох: або він помилково ставить персонал на інтелектуальну сходинку нижче за себе, або він цілеспрямовано наймав персонал, не здатний адекватно оцінювати обстановку”, – вважає Рубцов.