
Блакитні квітки виявляються в природному середовищі набагато рідше, ніж багряні, помаранчеві, жовті та сніжно-білі. У сфері ж кераміки кобальтова рослинність і тваринний світ досить поширена. Нерідко подібні суцвіття мають нереальний вигляд.
Імовірно, і у вашому домі є комплекти з кобальтовими квітками, виконані українськими творцями? Сьогодні зацікавленість до ретро-речей фіксується по всьому світу. Дизайнери рекомендують сміливо поєднувати їх в інтер’єрі з модерними. Це дуже елегантно й екстраординарно.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» збирачка, вивчальниця історії вітчизняної кераміки, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася міркуваннями про роботи відомих українських керамістів, у яких кобальтові квіти заворожують власною красою.
«Лазурний птах — це образ, що володіє глибоким корінням в українській культурі»
— Колекція порцелянових чайників митців Валерія Богача та Аліси Кордас (на фото у назві. – Авт.) вражає пишністю, — стверджує Людмила Карпінська-Романюк. — Чайники різних габаритів формують своєрідну порцелянову вежу. Форма «Олімп», витворена Валерієм Богачем, відрізняється ніжною пластикою об’ємів. Округлі тулуби чайників нагадують спілі фрукти або старовинні горщики, а витягнуті носики та витончені держаки додають жвавої грації. Живопис Аліси Кордас надзвичайно тонкий. На білосніжному фарфорі розквітають яскраві кобальтові квіти, серед котрих проявляється синій птах — це символ, що має глибоке походження в українській культурі. У народній творчості птах нерідко уособлює щастя, злагоду й добру новину, а в орнаменті — тісний і міцний зв’язок людини з довкіллям.
ВІДЕО ДНЯ
— Пишнота!
— Блакитні квіти й листя розкриваються довкола заокруглених поверхонь чайників так, ніби рухаються спільно з формою. Візерунок не нерухомий — він тече, обіймає об’єм, створюючи відчуття живого рослинного світу. Кобальт тут лунає глибоко й інтенсивно, однак водночас легко, залишаючи фарфору його природну чистоту. У цьому сеті зливаються дві традиції українського фарфору: декоративна міць кобальтового розпису та прихильність до народних мотивів. Завдяки цьому він має вигляд не тільки об’єкта столового сервірування, а як маленької порцелянової композиції — витонченої, ліричної, наповненої тихою радістю.
РЕКЛАМА
— Чому така назва форми — «Олімп»?
— Насамперед, даний силует легко співвідноситься з міфічною горою Олімп — місцем, де, згідно з грецькою міфологією, проживали боги. Річ ніби піднімається вгору рівнями — від найбільшого до найменшого, як підйом до вершини. По-друге, ця форма дуже монументальна й збалансована. Чималі заокруглені об’єми, плавні контури, чітка вертикальна вісь — усе це генерує відчуття величності, навіть певної святковості. Подібні особливості добре відповідають символіці Олімпу як вершини, ідеалу, найвищого місця.
— Які ще твори з кобальтовими квітками імпонують вам особисто?
РЕКЛАМА
— На вишуканій формі графинів для лікеру, виконаній Миколою Трегубовим, художниця Наталія Галушко-Аксьоненко розгорнула цілу галерею кобальтових квітів — пишних півоній і руж, що розквітають на білому фарфорі.

Графини для лікеру «Для душі». Коростенський фарфоровий завод, 1990-ті роки. Форма — Микола Трегубов. Розпис — Наталія Галушко-Аксьоненко
— Як же, напевно, непросто розписувати таку рельєфну поверхню!
— Розпис на гофрованій поверхні — це завжди виклик для художника, навіть якщо орнамент виглядає легким і природним. У цих працях він направду зачаровує пишністю. На формі Миколи Трегубова з’являється своєрідний кобальтовий сад, де пластика фарфору та мова квіткового оздоблення сполучаються в гармонійну порцелянову розповідь. Кобальтові квіти оперізують поверхню предмета плавним ритмом пелюсток і стебел. Струнка, врівноважена форма графина, витворена Миколою Трегубовим, додає композиції особливої вишуканості. Округлий об’єм корпусу м’яко трансформується у витягнуту шийку, а складний контур держака й довгий зігнутий носик утворюють витончену вертикаль, у якій відчувається пластична культура української кераміки кінця двадцятого століття. Декор Наталії Галушко-Аксьоненко наповнює форму живим рухом квітів. Кобальтові півонії та ружі ніби розцвітають на поверхні фарфору — так само природно й вільно, як у довкіллі, де кожна пелюстка створює настрій.
«На графині для лікеру, виконаному Іваном Ткаченком, глибокий кобальт трансформує фарфор на нічне небосхил»
— Як ошатно! Насолоджуватися цими роботами можна безперервно…
РЕКЛАМА
— Часом вистачає одного кольору, щоб кераміка почала переказувати власну історію. На графині для лікеру, виготовленому Іваном Ткаченком на Коростенському керамічному заводі у 1956 році, глибокий кобальт перетворює кераміку на нічне небосхил. На його темно-синьому фоні розквітають чималі квіти — світлі, майже сяючі, намальовані тонкою лінією та м’якими переходами барви. Широкий заокруглений корпус графина здається спокійним і збалансованим, мов дзеркальна гладінь води. З нього проростає коротка шийка з кришкою, увінчаною золотим акцентом, а м’яка дуга держака замикає контур у гармонійне коло.

І. Ткаченко. Графин для лікеру. Коростенський фарфоровий завод. 1956
— Такий графин — справжня прикраса столу…
— Предмет водночас простий та урочистий — такий, яким нерідко буває справжній фарфор. Кобальтове тло ніби всмоктує світло, а квітковий візерунок повертає його — у вигляді пелюсток, листя й тонких рослинних ліній. Золота облямівка додає тепла, мов тихий промінь на глибокому синьому полі. І здається, що цей графин створений не тільки для напою. Він — також для тих вечорів, коли розмова триває довше за келих, а звичайні речі стають прекрасними. Кобальтові квіти на кераміці заворожують власною витонченістю.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси кераміки, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі зразки світових фарфорових мануфактур. У музеї є зала українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-керамістів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про кобальтові сервізи, які нікого не залишать байдужими.
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк
Фото у назві: Комплект чайників. Полонський керамічний завод, 1990. Форма «Олімп». Автор форми — В. Богач. Автор розпису — А. Кордас