Гуцульський одяг надзвичайно мальовничий. У ньому знайшли своє відбиття яскраві кольори Карпат. Тут і літня строкатість полонин, і прохолода водоспаду, і магія зоряного полотна.
Українські майстри порцеляни відобразили у своїх виробах вроду та колорит гуцульського вбрання.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк поділилася розповіддю про твори мистецтва, які демонструють цю красу в деталях.
«Значна кількість робіт Людмили Івковської зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України»
— Рідкісні роботи Людмили Івковської слугують невичерпним ресурсом для дослідження та вивчення старовинних гуцульських традицій і звичаїв, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Авторка виразних, емоційно багатих образів, насичених національним колоритом, мисткиня декоративної кераміки Людмила Івковська (Розенталь) з’явилася на світ у 1904 році в Києві в родині художника-живописця Семена Івковського. Професійну освіту здобула в Київському художньому інституті (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1937 року працювала в Українській спілці художньо-промислових організацій. У 1949 році продовжила свою трудову діяльність у центральній художньо-експериментальній лабораторії Укрхудожпрому. З 1939 року її твори експонувались на багатьох виставках. У творчому портфелі майстрині — декоративні вази, начиння, тарілки, пласти, скульптура малих форм. Значна кількість робіт Людмили Івковської зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України. Скульптурним композиціям «Гуцулка і гуцул» та «Побачення» властиві лаконічність, своєрідний стиль, різноманітність сюжетних композицій. Особливою красою вирізняється одяг.
ВІДЕО ДНЯ
Л. Івковська. «Гуцул та гуцулка». Баранівський фарфоровий завод, 1959
— Безперечно!
РЕКЛАМА
— Однією з найбільш яскравих і унікальних частин жіночого українського костюма у розписах фігур гуцулок є плахта в ансамблі з іншими елементами народного вбрання — вишитою сорочкою, корсеткою, фартухом-запаскою, поясом та прикрасами.
«Візерунки складалися з геометричних фігур — квадратів, ромбів, трикутників, зірок…»
— У сюжетах з гуцулом і гуцулкою Людмила Івківська показала красу гуцульського одягу, що є цілісним витвором мистецтва, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Одяг прикрашений вишивкою. Тканини рясно орнаментовані. В оздобленні гуцульського одягу багато знаків-оберегів.
— Тут присутні знаки сонця, вічності, захисту…
РЕКЛАМА
— Авжеж. Плахта — це не тільки функціональна деталь гардеробу, але й мистецький твір, в якому проявилися естетичні вподобання, вірування та світогляд народу. Вона послужила джерелом натхнення для українських майстрів порцеляни Віктора Ковальчука, Петра Щербоноса, Клавдії Гапонюк, Алли Хитько в оздобленні форм посуду. Сервізи з візерунками плахти та вишиванки недарма дарували та дарують на весілля. У них закладені побажання щасливої долі, любові, міцної сім’ї, здоров’я, довголіття.
— У наш час таке вбрання стає популярним елементом сучасного етностилю. І сьогодні українські дизайнери створюють плахти з вишитими візерунками, тасьмою, мережками… Особливо ефектно плахта виглядає у поєднанні з вишиванкою. А якщо ще додати яскраві намиста, образ засяє неймовірними барвами.
— Історія плахти сягає глибокої давнини. Незшитий поясний одяг існував у багатьох народів, але саме в українців плахта набула особливої своєрідності й значення. Слово «плахта» означає «клапоть тканини». У минулому плахтою називали будь-який шматок полотна прямокутної форми. Згодом цю назву стали використовувати лише щодо жіночого поясного одягу. З плином часу плахта зазнавала деяких змін, проте загалом зберегла свою автентичність. Найбільшого розвитку цей вид одягу досяг за козацької епохи, коли жіночий одяг вирізнявся надзвичайною пишністю. Заможні жінки носили плахти, виткані з шовку та оздоблені золотим і срібним шиттям. Характерною рисою плахти був яскравий картатий малюнок, створений за допомогою різнокольорових ниток. Колір і візерунок плахти залежали від місцевих звичаїв. Найбільш поширеними були червоний, синій, зелений і жовтий кольори. Візерунки складалися з геометричних фігур — квадратів, ромбів, трикутників, зірок… Чим різноманітнішим був візерунок, тим більше сенсу в нього вкладалося.
Л. Івковська.. «Скрипаль» та «Гуцули» зі скульптурної серії «Гуцульські троїсті музики». 1957-1958. Київ. Національний музей декоративного мистецтва України
Дивовижні традиції ми зазвичай сприймаємо як надбання далекого минулого. Однак гуцульське народне мистецтво створення одягу та аксесуарів живе й розвивається і донині. Традиції ж є невичерпним джерелом натхнення.
РЕКЛАМА
Л. Івковська. Побачення. Київ. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України
«Кольори в гуцульському вбранні чисті та дзвінкі»
— Хто ще з митців відобразив красу гуцульського костюма?
— Колоритно це зробила представниця львівської школи Софія Караффа-Корбут у скульптурній композиції «Гуцул та гуцулка». Кольори в одязі гуцула та гуцулки чисті та дзвінкі: червоний, коричневий, зелений, бежевий. Витончений смак і мистецьке відчуття проявляється ще й у тому, як поєднуються геометричний візерунок з рослинним і як розміщуються на одязі. Адже якщо елементи візерунка — традиція, то композиційне розташування їх — результат творчої уяви майстрів.
С. Караффа-Корбут. «Гуцул та гуцулка». Львівська кераміко-скульптурна фабрика. 1953
— Дуже красиво!
— Прекрасна робота — «Коломийка» видатної української мисткині Ольги Рапай. У гуцульській вишивці вбрання дуже чітко проявляється вся традиційність стилю. Давніми геометричними візерунками можна захоплюватись безкінечно.
Рапай О. «Коломийка». Городницький фарфоровий завод. 1956
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. У музеї є зал українського фарфору, де представлено багато унікальних робіт вітчизняних майстрів-порцеляністів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам безліч позитивних емоцій та залишиться у пам’яті на все життя!
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про серію порцелянових скульптур, натхненних українськими прислів’ями та приказками.
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Людмила Івковська. «Гуцул та гуцулка». Баранівський фарфоровий завод, 1959