Що вам відомо про свою улюблену тарілку? Для багатьох це питання може здатися незвичним, але не для поціновувачів прекрасного. Яка фабрика її виготовила? Коли саме? Можливо, це індивідуальний дизайн?
Як опинився ваш улюблений посуд у вас? Ймовірно, він перейшов до вас у спадщину від родичів або бабусі? Чи був презентований близькими або друзями на день народження, весілля чи новосілля? Або, можливо, ви придбали цей напрочуд красивий посуд, бо давно прагнули саме такий?
Як часто використовуєте свій улюблений посуд? Що він означає для вас? І чим саме він для вас особливий?
В інтерв’ю «ФАКТАМ» збирачка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про будянські старовинні тарілки, які, можливо, є і у вашій оселі.
«Орнамент діє як обрамлення, що додає посуду витонченої елегантності»
— Будянський декор наслідував лінію європейського фаянсу XVIII-XIX століть, де середину лишали незайманою, а декор зосереджували на краях, — пояснює Людмила Карпінська-Романюк. — Орнамент діє як обрамлення, що додає посуду витонченої елегантності. На цих фаянсових тарілках Будянського фаянсового заводу орнаменти виразні, повторювані, з легко зрозумілим ритмом. Це рослинні мотиви, стилізовані квітки, листки, вінки, що утворюють замкнений контур по периметру тарілки. Такий підхід робить тарілку практичною і водночас святковою.
ВІДЕО ДНЯ
— Дивовижно!
РЕКЛАМА
— Особливо витончений «мереживний» декор: хвилясті лінії, невеликі цятки, ніжні рослинні паростки створюють ефект порцелянової гравюри. Саме це і є відсиланням до європейської традиції фаянсу і порцеляни XVIII-XIX століть, адаптована до серійного виробництва.
«Колористичні рішення близькі до народних традицій»
— Оздоблення будянських фаянсових тарілок — поєднання практичності та ліризму, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Це посуд для повсякденного вжитку, у якому краса не нав’язується, а непомітно супроводжує: у сніданках, сімейних обідах, звичайних щоденних ритуалах. Саме тому ці тарілки так легко впізнаються і запам’ятовуються — вони про спокійний уклад, ритм повторення і красу, що не потребує пояснень. Центр тарілки — це простір, де знаходиться їжа. Коли він білий і спокійний, з’являється відчуття чистоти, порядку, турботи, комфорту.
РЕКЛАМА
— Яка гама кольорів характерна для будянського посуду?
— Колористичні рішення — кобальтово-сині, теракотово-коричневі, оливково-зелені — помірні, натуральні, близькі до народних традицій. Кожен колір визначає свій настрій: синій — прохолоду і класичну величність, коричневий — теплоту і відчуття землі, зелений — зв’язок з природою, луками, водою. Часто орнамент доповнюють невеликі сюжетні акценти — наприклад, птахи. Вони надають виробам ледь відчутної розповіді.
— Такий посуд ніби створений для родинного затишку.
— Так. Будянські тарілки — це приклад поєднання практичності і декоративності. Вони виготовлялися для щоденного використання, але не втрачали художньої цінності. Саме в цій простоті, повторюваності орнаменту і чіткості малюнка проявляється особливий характер Будянського фаянсового заводу — близький до народного смаку, зрозумілий, теплий і водночас помітно професійний. Тарілки з вінковим орнаментом виконані у стриманій, зваженій декоративній манері, де головну роль відіграє орнаментальний пояс по краю. Центральна частина залишена чистою, без розпису, що підкреслює утилітарне призначення виробу і водночас дає простір для «дихання» композиції.
РЕКЛАМА
«Пристрасть до квіткової тематики близька українській декоративній традиції»
— Чи виготовляли будянські майстри тарілки з оздобленням по середині?
— Так. Ось приклад. Ця тарілка вирізняється лаконічною, майже інтимною поетикою декору. У центрі — квітковий мотив, написаний вільними, ніжними мазками: дві симетрично розкриті багряно-фіолетові квітки нагадують стилізований народний розпис, у якому форма виникає з руху пензля. Пелюстки моделюються відтінками кольору — від насиченого фіолетового до світліших тонів, що створює відчуття об’єму і живої пульсації.
Тонкі сіро-графітові стебла і листочки врівноважують декоративну виразність квітів, додаючи композиції стриманості і ритмічної чіткості. Центральний мотив не перевантажує поверхню: навпаки, він залишає простір «для тиші», підкреслюючи чистоту білого тла. Край тарілки окреслено двома тонкими кільцевими лініями, що акуратно збирають композицію, не відволікаючи уваги від центру. Такий підхід характерний для фаянсового і порцелянового посуду другої половини XX століття, коли намагалися поєднати декоративність із щоденною функцією. Це приклад того, як у простій формі столового посуду втілюється індивідуальний стиль і пристрасть до квіткової тематики, такої близької українській декоративній традиції.
— Яка тарілка вам найбільше до вподоби?
— Кожна цікава по-своєму. Ось столова тарілка з орнаментальним квітковим оздобленням виконана у техніці підглазурного друку, що надає декору графічної чіткості і декоративної ваги. Композиція побудована за принципом збалансованого кола: центральний мотив — розквітла стилізована квітка, оточена листям і дрібними бутонами, з якої ніби розгортається вся орнаментальна система. У серці композиції пташка серед квітів, — образ, легко впізнаваний у народній образності та декоративному мистецтві. Вона створює відчуття живого, майже казкового середовища. Рослинні форми густо наповнені деталями: пелюстки, прожилки листя, дрібні завитки промальовані ретельно, з увагою до ритму і симетрії. Край тарілки прикрашено повторюваними квітковими гірляндами, що утворюють вінок. Орнамент розміщено рівномірно, з чітким чергуванням мотивів, що характерно для серійного виробництва, але водночас створює відчуття ручної роботи завдяки живому малюнку.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі зразки світових порцелянових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал української порцеляни, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Незабутня порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій і залишиться у пам’яті на все життя!
Раніше колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про коростенські тарілки, які прикрашали побут людей у минулому столітті і, можливо, перейшли до вас у спадщину від рідних чи бабусь.
Читайте також: «Порцеляновий сет „Лісова пісня“ я збирала близько чотирьох років», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: тарілка Будянського фаянсового заводу.