Феєрична драма Лесі Українки «Лісова пісня» послужила музою для чисельних українських митців-керамістів. Цей витвір української літератури був створений у 1911 році. Даний опус вважається найбільш таємничим у творчій спадщині славетної української поетеси.
Сьогодні йтиметься про порцеляновий гарнітур «Лісова пісня», котрий був виготовлений на Тернопільському фарфоровому підприємстві. Він складається з чайного та обіднього комплектів, тарелі, а також ансамблю ємностей для сипких продуктів.
В розмові з «ФАКТАМИ» збирачка та дослідниця історії українського фарфору, письменниця Людмила Карпінська-Романюк поділилася інформацією про цей гарнітур, що є перлиною її збірки.
«Верхівки чайника та цукорниці оздоблені лагідною ромашкою»
— Порцеляновий гарнітур «Лісова пісня» підкорює красою, — каже Людмила Карпінська-Романюк. — Форми чайного-обіднього комплекту розроблено майстрами фарфору Володимиром Спицею та Віталієм Горолюком, ємностей для сипких продуктів — Дмитром Павлусиком, авторка декору — Олеся Томків-Войтович. Ось чайний сервіз. До його набору входять чайники (для кип’ятку та заварювальний), горнятка, цукорниця та глечик для молока. «Ромашка» — така назва форми сервізу. Верхівки чайника та цукорниці прикрашені тендітною квіткою галявин, перелісків, спокійних лук. Це врода, яка не гучна, а зігріває.
ВІДЕО ДНЯ
Покришка маслянки до чайного сервізу «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
Комплект дуже затишний та камерний, він ніби створений для чаювання в оточенні близьких людей. У ньому — хвала природі та ліриці любові. Сцени розгортаються по колу, подорожуючи формами.
РЕКЛАМА
В. Спиця, В. Горолюк, О. Томків-Войтович. Чайний сервіз форми «Ромашка». Малюнок «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
— Диво!
— А ось обідній сервіз «Лісова пісня» форми «Галичанка». До його набору входять супниця, тарілки, полумиски, чашки для бульйону, соусник, ваза для квітів. Мені особливо до вподоби чашки для бульйону, котрі ще називають бульйонницями. У наборах столового посуду такі одиниці трапляються рідко.
В. Спиця, В. Горолюк. О. Томків-Войтович. Столовий набір форми «Галичанка», малюнок «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991РЕКЛАМА
«Бульйонні чашки мають дві ручки, що робить їх зручними у застосуванні»
— В чому їхня унікальність?
— Вони призначені для порційного подавання теплих супів і бульйонів. Бульйонні чашки мають дві ручки, що сприяє зручності у застосуванні. Такий посуд асоціюється з домашнім теплом.
— Надзвичайно гарна і декоративна таріль… Милуватися нею можна безкінечно.
— Згоден. Декоративна таріль з назвою «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!» приголомшує вродою та елегантністю (на знімку в заголовку. — Авт.) На ній наче лунає мотив, що зворушує душу. Головні персонажі — Мавка та Лукаш. Розплетене волосся Мавки з зеленим відливом немов поєднується з папороттю, листям, півтінню лісу. Вона ніби постає з флори. Лукаш грає на флейті — і його музика заворожує все довкола.
Читайте також: «Вінтажні чайні пари закохують у себе з першого погляду», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
РЕКЛАМА
— Чим особливий ансамбль банок?
— Вони ніби «спогад дому». На верхівках можна побачити бриль, кухоль, ягоди… Вони як ознаки присутності людини, котра щойно була тут і зникла. Це посуд, що грає. І щоразу — дещо по-іншому.
Форма Д. Павлусик, малюнок О. Томків-Войтович. Набір банок. Тернопільський фарфоровий завод. 1991
«Збиральницька інтуїція — це здатність бачити єдине ще до того, як воно сформувалося»
— Знаю, що ви збираєте фарфор, натхненний творчістю Лесі Українки. Чи є тернопільський гарнітур у вашій колекції?
— Я маю повний комплект предметів з гарнітуру «Лісова пісня». Початком цієї історії стала маленька вазочка, виконана за мотивами феєричної драми Лесі Українки. Увесь гарнітур я збирала близько чотирьох років. Тернопільська порцелянова «Лісова пісня» склалася для мене не миттєво, а поступово — через зустрічі, подарунки, обміни, довіру та взаємну любов до фарфору. Цей гарнітур — не просто завершений комплект, а жива оповідь колекціонування, у якій кожен об’єкт має свій шлях, свій спогад і свою людську присутність.
Колекціонування рідко починається з задуму. Більш за все — з несподіваного розпізнавання. З миті, коли серед різноманітних об’єктів ти бачиш «свій». Не тому, що він рідкісний або бездоганний, а через те, що вже має з тобою незримий зв’язок. Так діє збиральницька інтуїція — спокійна та наполеглива. Вона не пояснює, а скеровує. Речі потрапляють не простою дорогою. Вони затримуються, зникають, мандрують з рук в руки, змінюють розташування, але не призначення. Кожен об’єкт має свій шлях — тривалий, часто складний, часом заплутаний. І лише наприкінці цього шляху стає зрозуміло: він прямував саме сюди. Колекціонер приймає річ, як приймають історію, пам’ять, досвід іншої особи. Тому так часто в колекції з’являються предмети, отримані не шляхом купівлі, а через дарунок, довіру, жест. Тривалий шлях об’єктів — це шлях терпіння. Слід вміти чекати, не прискорювати, не порушувати логіку часу. Бо об’єкти збирання не сприймають квапливості. Вони розкриваються поступово: спочатку — як уламок, потім — як цикл, пізніше — як цілісний вигляд. Лише тоді з’являється відчуття завершеності, котре не відповідає повноті, але дарує спокій.
— Неординарно.
— Збиральницька інтуїція — це можливість бачити єдине ще до того, як воно сформувалося, розпізнати майбутній ансамбль у самотній вазочці. Це вміння побачити сервіз в окремій чашці, відчути фабулу в частині декору. Об’єкти, що подолали тривалий шлях, завжди містять на собі сліди часу. І саме ці сліди роблять їх живими. Потертість, відмінність відтінку, сліди використання — не вади, а ознаки прожитого існування, котре триває в нових вимірах.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», котрі є шанувальниками краси фарфору, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі взірці світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї було відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало неповторних робіт вітчизняних майстрів-керамістів. Чарівна мандрівка у світ фарфору подарує вам безліч позитивних вражень і залишиться у пам’яті на все життя!
Раніше збирачка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про баранівський сервіз «Бутон», котрий було подаровано президенту США Ніксону.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: В. Спиця, В. Горолюк. О. Томків-Войтович. Декоративне блюдо «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!». Тернопільський фарфоровий завод. 1991