Журналістика – мистецтво пояснювати іншим те, що сам не розумієш.
А.Норткліф
Акули пера, плаваючи в океані подій і пліток, полюють за сенсацією, але приносять різноманітний видобуток, просто вони застосовують найвитонченіші методи «приготування» для її подальшого легкого перетравлення, та й не забувають про гарне сервірування для «подачі на стіл».
Адже журналістика це мистецтво приготування інформації.
Мистецтво поєднання слів. Як висловився видавець New York Times Артур Сульцбергер: «Ми, журналісти, говоримо публіці, куди стрибнула кішка. Далі публіка вже сама займається кішкою».
Але тут недостатньо, як на рідній кухні, озброїтися кухонною книгою та каструлею.
Потрібні свіжі продукти – інформація, а якщо візьмете стару, то й страву смачною не вийде.
Згадайте жартівливий вислів Марка Твена: «Насамперед, потрібні факти, а потім їх можна перебрехати». Але в кожному жарті є частка правди.
Крім свіжості сировини, варто подбати про її правдивість та об'єктивність.
Наприклад, якби ви вибирали на ринку помідори, адже ви взяли б червоні, а не зелені, і вже тим більше не огірки замість них.
Так і з об'єктивністю – читача не обдуриш.
А якщо обдуриш – то насмішиш, адже як смішно виглядає овочевий салат, заправлений медом! Краще перець – гостре слово, не позбавлене критики та іронії.
Як стати об'єктивним журналістом?
Насамперед, слід заплющити очі, заткнути вуха і заклеїти рота – тоді вашої об'єктивності не буде межі!
А якщо ви хочете об'єктивності без втрат, то нагадаю, що ступінь об'єктивності обумовлена власною суб'єктивністю журналіста.
Тобто все, що пишуть у газетах, абсолютна правда, за винятком тих рідкісних подій, які вам довелося спостерігати особисто.
Ось і страва готова, залишилося лише переварити, а переварять її лише в тому випадку, якщо громадськість матиме «апетит» – тобто певний настрій для сприйняття певної інформації.
Щоб дізнатися настрій, який панує на «кухні», журналісти проводять всі соціологічні опитування та розслідування.
Кожна акула пера або акулятко пір'їнка знає, що журналістика, це коли повідомляють: «Лорд Джон помер», – людям, які й не знали, що лорд Джон жив, це коли не маєш жодної думки, але вмієш її висловити, коли в кінці статті, поставивши остаточну точку, розумієш, що це стане початком.