Років десять тому трапилася зі мною така необхідність – записувати всі витрати – доходи сімейні щодня та до дрібниць. Буквально, синові на кишенькові витрати до школи давала – і одразу в блокнот записувала. А блокнот – книгу обліку – носила постійно в руках, як мобільний телефон.
Така потреба була пов'язана з тим, що настали «чорні» дні в моєму бізнесі. Невдача на невдачі невдачею поганяла всі три різні напрямки моєї діяльності. Причини були зовсім не в мені, але віддуватися і знаходити вихід зі становища довелося самотужки. А тут ще будинок будувався, діти, платне навчання, лікування, ДТП, борги… Прийшло лихо – відчиняй ворота, коротше кажучи.
І ось потихеньку-потихеньку, записуючи кожен свій крок, думаючи перед касою в магазині, чи купити їстівне чи носибельне щось чи борг погасити, почала я вигрібатися з цієї дірки. Та так і стало звичкою: сторінка кожного дня поділена на прихід і витрату , а наприкінці місяця висновок: то плюс, то мінус у моєму житті. І наприкінці кожного дня пишу то плюс стільки, то мінус стільки. Якщо сьогодні мінус, від завтра намагаюся його ліквідувати якось…
Найцікавіше було наприкінці року, коли я вирішила підрахувати баланс . З того дня і чоловік, який скептично дивився на мою бухгалтерію, завів щоденник для такої ж мети.
Проаналізувавши все своє життя за рік, ми дійшли деяких висновків , та й, звичайно, до дій:
– Вирішили, що одяг та взуття старших дітей не потрібно віддавати чи викидати, а варто поберегти кілька років для своїх молодших.
– Терміново продали машину чоловіка – на ремонт вбухали просто астрономічну за рік суму! Купили іншу модель, дешевшу у сервісі. І, до речі, дизельну, щоби ще й на бензині заощадити. Хоча б тимчасово, поки що тяжко.
– Обіди-вечері у кафе-ресторанах теж сильно нас на дно тягли. Почали рідше балувати себе, тільки коли є привід.
– Замість різних шкідливих напоїв тепер завжди купуємо лимон, шипшину, сухофрукти, варимо компоти та морси. Не думали навіть, що й ця нісенітниця в копієчку виходить. Зараз у нас завжди стоїть у холодильнику каструля із супчиком, а у підвалі є запас круп та картопля.
– День народження. О! Це взагалі страшна цифра! І ми тепер запрошуємо не звичайний табір, коло наше стало набагато вже, зате подарунки вирішили серйозніше дарувати. Радість собі збільшити.
– Форс-мажорів за рік теж набралося. І сумних, і веселих. Ось тут ми статтю витрат збільшили, щоби не потрапляти в авральну ситуацію.
– Я проаналізувала свою нинішню роботу агента і теж зробила дивний для всіх висновок працювати тільки з заміською нерухомістю. Всі угоди з будинками оплачуються більше, тому квартири я просто давала спокій. Працювати доводиться більше сто разів, але й заробити можна непогано.
– Розважальні заходи старшим урізали – концерти з'їдають стільки, що я й сама на цю суму заспіваю не гірше.
– А ще чеки на великі покупки, які раніше кудись губилися, стали тепер щовечора в коробку з-під взуття перекочувати. І кілька разів дуже стали в нагоді, між іншим, при вирішенні спірних питань.
– Цього року замість поїздки на південь залишилися куролесити Білоруссю у вихідні. Все в захваті: і накупалися, і в наметовий похід сходили, і смакот напробувалися, і міста красиві екскурсіями промацали.
Ну, і так далі, і так далі.
Така сімейна бухгалтерія іноді сильно рятувала зовсім у несподіваних ситуаціях.
Найяскравіший приклад – просто детективний. Працював у нас підсобником на будівництві будинку одна людина. Нормальний, добрий мужик, але з темним минулим – колишній злодій-рецидивіст. І все в нас було чудово. Розлучилися друзями. Він поїхав до свого міста.
І раптом дзвонить мені слідчий і повідомляє, що цього нашого будівельника затримано за підозрою в якомусь крадіжці чи пограбуванні. І “світить” йому дуже багато – він же з тих, що були. Називає число та час, коли була ця крадіжка здійснена. Є нібито докази. Я одразу відповіла, що важко згадати, а він мені підказує: «Чули про якийсь зошит Ваший, туди загляньте, раптом щось згадайте…»
І що ви думаєте? Рівно в цей день моя бухгалтерія пише: «Видано котромусь така-то сума за розвантаження машини з піском. І ще – аванс на поїздку до його рідного міста на вихідні, а також квиток залізничний на таку суму». Дата стоїть, підпис підозрюваного, прикладено чек за доставку піску, на ньому – точний час, абсолютно незатишний слідчому.
Ось так не потрапив до в'язниці за намовою та необґрунтованою підозрою наш колишній робітник. І зараз він гаразд.
Нам неважко згадати, наприклад, чи хворіли ми минулої зими і скільки грошей витратили на ліки, чи допомогли нам припаси, зроблені восени, і наскільки допомогли, можна підглянути дні народження знайомих (подарунки ж купували), вигідніше з'їздити в Анапу на автомобілі (витрати, зроблені в автомобілі) поспати під стукіт коліс…
Вислухавши бажання чергового клієнта придбати будинок, я тепер можу цілком компетентно , підкріпивши цифрами та розрахунками, порадити йому купити ділянку та побудувати на ній житло за своїм власним проектом. Економія вийде відсотків у п'ятдесят мінімум – ціна на будматеріали впала вдвічі.
Загалом, друзі мої, сподіваюся, що я вас переконала – завтра ж купіть щоденник і почніть упорядковувати своє життя, не пошкодуєте! Тільки не кажіть, що зараз криза, і записувати копійки – не смішно . Дурниця все це. Ви тільки почніть! Згадайте нарешті приказку «Гроші люблять рахунок»!
А хтось може і зі мною подібним досвідом поділиться?
PS Тільки благаю – не думайте, що ми стали скнарами і сумно налаштованими скупердями. Навпаки – жити нам полегшало і якось організованіше і передбачуваніше. Ми, нарешті, можемо мріяти обґрунтовано про наступний день і наступну відпустку.
Чого й вам бажаємо!