Дев’ята симфонія Бетховена, яку багато хто вважає вершиною класичної музики, була створена композитором у період майже повної втрати ним здатності чути. На презентації у Відні він не чув овацій, а тільки міг бачити захоплену реакцію аудиторії.
У 2001 році оригінальний манускрипт партитури, що міститься у Берлінській державній бібліотеці, був занесений ЮНЕСКО до Міжнародного реєстру «Пам’ять світу». Це був перший випадок, коли музичну партитуру удостоїли подібного статусу.
Дев’ята симфонія Людвіга ван Бетховена — перша у світі симфонія, що використовує хоровий спів у фіналі. Завершальна хорова частина на вірші німецького поета Фрідріха Шиллера «Ода до радості» — офіційний гімн Євросоюзу.
Симфонія — це музичний твір для оркестру. А в переносному сенсі це слово використовують, коли говорять про гармонійне, узгоджене поєднання різноманітного, що в результаті створює цілісний вражаючий ефект. У мистецтві говорять про симфонію барв, у гастрономії — про симфонію смаків, щоб підкреслити досконалість смаку страви. Слово симфонія з грецької перекладається як співзвучність. Досягти її непросто. В цьому і полягає мистецтво.
У бесіді з «ФАКТАМИ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, письменниця Людмила Карпінська-Романюк розповіла про реалізацію лейтмотиву симфонії в українському фарфорі. Кожна робота, про яку піде мова, дарує шанувальникам краси безліч емоцій.
«Абстрактна симфонія» — сервіз, в якому сучасна пластика і колір лунають як оркестр”
– Цей музичний жанр оркестрової музики став джерелом натхнення для багатьох українських майстрів фарфору, — ділиться Людмила Карпінська-Романюк. — Назва «Абстрактна симфонія» у чайно-кавовому сервізі форми Миколи Трегубова в розписі Вікторії Юсипів не є звичайною випадковістю. У сервізі фарфор дійсно «звучить» як симфонія: кольорові блоки накладаються один на одного, немов партії різних інструментів, ритм орнаменту переходить з чашок на чайник та молочник, створюючи враження безперервного руху. Кольори — бірюза, пурпур, оливковий, червоний — як оркестрова палітра, де жоден колір не виділяється окремо, а працює в ансамблі. «Абстрактна симфонія» — це сервіз, де модерна пластика і колір звучать гармонійно, як оркестр.
ВІДЕО ДНЯ
М. Трегубов, В. Юсипів. Чайний сервіз «Абстрактна симфонія». Коростенський фарфоровий завод. 2005
М. Трегубов, В. Юсипів. Чайник від сервізу «Абстрактна симфонія». Коростенський фарфоровий завод. 2005РЕКЛАМА
— Краса!
– А ось столово-чайний сервіз «Симфонія» Миколи Трегубова в розписі Раїси Дмитрук. У ньому відсутні гучні «акорди»: кожна форма — це плавна фраза, кожен вигин — продовження попереднього мотиву, кожна квітка — ніжний тембр у загальному ладі. Форми сервізу вибудовані так, наче оркестр вже налаштований та завмер в очікуванні першого звуку. Супниця — як глибокий, спокійний початок, округла та збалансована. Чайник перебирає на себе головну тему — він легкий у виразі, стриманий у пластиці, з ледь помітним рухом носика, подібно до руки диригента, що задає ритм. Чашки та соусники входять делікатно, без тиску, формуючи ритмічну партитуру побутового обряду. Кожна квітка посилює загальне звучання. Перламутровий відблиск діє як світлова партія — він змінюється залежно від кута огляду, часу доби, настрою за столом. У цьому наборі симфонічність полягає не у гучності, а в гармонії: між формою і розписом, між практичністю та поезією.
М. Трегубов, Р. Дмитрук. Столово-чайний сервіз «Симфонія». Коростенський фарфоровий завод. 1994РЕКЛАМА
«Момент внутрішнього піднесення поступово охоплює простір та людину»
— Дуже виразна робота — медальйон «Крещендо» мисткині Олександри Карасьової. Здається, що опиняєшся у залі, де грає оркестр — і ця гра захоплює. Як гадаєте, в чому таємниця такого ефекту?
– Музичний термін «крещендо» означає поступове збільшення гучності звуку. Рух та напруга виникають не з кольору, а з лінії, з жесту, з внутрішнього ритму композиції. Чорно-коричневий розпис, нанесений надглазурно, працює як партитура: диригент з піднятими руками зосереджує навколо себе музикантів, а кожен штрих — це нота, кожен вигин — такт, кожна пауза — тиша перед кульмінацією. Фігури музикантів відображені у мить сильного емоційного напруження. Контраст світлого фону та насиченого темного силуету диригента створює відчуття наростання — того самого крещендо, коли тиша вже не може утримати звук, а форма — стримати емоцію. Глядач відчуває сакральність моменту, в якому музика реалізована як духовна сила. Цей момент внутрішнього злету поступово пронизує простір і людину. Медальйон «Крещендо» звучить стримано, але глибоко. Він не кричить кольором — він зростає сенсом. У ньому відчувається спорідненість з камерною музикою, з джазовою імпровізацією, з симфонічною драматургією ХХ століття, де важливі не тільки вершини, а й шлях до них.
Саме так Олександра Карасьова транслює музичний термін у мову фарфору — перетворюючи звук на образ, а образ на переживання, яке залишається з глядачем надовго, як фінальний акорд, що лунає у тиші після закінчення симфонії. Пластика фігур лаконічна, майже графічна.
О. Карасьова. Медальйон «Крещендо». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1990РЕКЛАМА
— Чи створювалися скульптурні композиції на симфонічну тему?
— Чудова робота — «Симфонія» Івана Мозолевського. Вона виконана у 1968 році на Полонському фарфоровому заводі. Такі витвори вписувалися в інтер’єр не як декоративні дрібнички, а як інтелектуальні акценти простору. Вони надавали йому змістовної глибини.
І. Мозолевський. «Симфонія» Полонський завод художної кераміки. 1968. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про сервіз, що став одою українському місту, де створено багато фарфорових шедеврів.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які цінують красу порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У фондах музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Чудова порцелянова мандрівка подарує вам безліч позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото в заголовку М. Трегубов, В. Юсипів. Чайник від сервізу «Абстрактна симфонія». Коростенський фарфоровий завод. 2005
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк