«Холодна пора року пробуджує голод. Коли за вікном лежить сніг, шоколадні десерти – найкращі ласощі», – писав Еріх Марія Ремарк у творі «Тіні в раю». А коли смаколики подані на вишуканому фарфорі, такі миті стають незабутніми.
Зима у декоруванні фарфорового начиння дарує безліч приємних відчуттів.
У розмові з «ФАКТАМИ» знавчиня та дослідниця історії українського фарфору, авторка видань Людмила Карпінська-Романюк поділилася думками про порцелянові комплекти, що створюють особливий зимовий антураж.
«У сяйві зірок дерева виглядають як мерехтливе плетиво»
— Зима в українському декоративному мистецтві – це завжди більше, ніж сезон, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Це стан спокою, що начебто проникає в матеріал, роблячи порцеляну ніжнішою та прозорішою. Власне зимовий настрій – бездоганний, світлий, приглушено-ліричний – поєднує роботи, створені у різні часи, проте близькі за відчуттями. У тарілках Юлії Красної зима звучить як казка – нічне сяйво, срібний іній на гілках… Це чарівна зима – блакитна, кришталева, з маленькими золотими відблисками, що нагадують, що затишок завжди є всередині оселі. Тарілка Юлії Красної «Казка зимової ночі» – ніби вигляд у ніч, що пахне снігом, тишею та дитячими оповідками. Місяць застиг над будівлею, мов срібна лампа, а зірка поряд сяє так яскраво, наче хтось щойно загадав мрію. Сніг вкрив світ своєю легкою вуаллю – пухкою, незайманою, аж дзвінкою. У зоряному блиску дерева виглядають як мерехтливе мереживо. Посередині – будинок з теплим жовтим освітленням у вікнах. У ньому відчуття дому, який оберігає, вітає, згадує.
ВІДЕО ДНЯ
Ю. Красна. «Казка зимової ночі» Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1995
— Чудово!
РЕКЛАМА
— Усі відтінки – холодні, прозорі, як подих зими, але вкраплення золота оживляють кожен елемент, роблячи тарілку подібною до мальовничої ілюстрації до різдвяної легенди. Цей шедевр – не просто зимовий краєвид, а момент, коли мовчання перетворюється на музику, а ніч – на священний простір, де світло та диво завжди долають темряву.
«Юлія Красна вселяє у фарфор атмосферу зимового дива»
— Зима Юлії Красної дійсно дуже чарівна.
— На тарілці «Зимова тиша за тином» Юлії Красної світ міркує нишком. Біля старого паркану, крізь який вітер проноситься легкими посвистами, стоїть засніжена хатина. Її вікно – як теплий куточок життя посеред білої мовчазності. Гілки старої яблуні виблискують білим і золотавим, ніби одягнені у срібний серпанок морозних візерунків. Узлісся переливається м’яким блакитним відблиском, а в затінку хвойних гілок заховався заєць. Делікатна техніка художниці створює враження морозної акварелі: плавні переходи синіх, фіолетових та білих тонів дарують глядачеві відчуття, ніби він потрапив прямо у кадр дивовижної зимової казки. Це світ, де немає галасу, – лише подих морозу, рипіння снігу під лапами зайця та миготіння світла, що кличе додому.
Юлія Красна. Таріль «Зимова тиша за тином». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1995РЕКЛАМА
— Нещодавно Юлія Красна розмалювала сервіз. І це справжня ода зимі.
— Сервіз «Зимове диво» – тендітна краса (на світлині у заголовку. – Авт.) На формах тернопільського скульптора Володимира Спиці – елегантних, виразно вертикальних, зі шляхетним силуетом і легкою хвилястістю вінців – Юлія Красна створює власний казковий світ, наповнений сяйвом, тишею та очікуванням зимового свята. Розпис мисткині – це не просто зображення. Це сценографія: ліхтарі, що мерехтять у блакитних візерунках гілок, будівлі, освітлені теплими вікнами, люди на засніжених стежках.
Юлія Красна працює з кольором, як з мелодією: глибокі блакитні тони перетікають у фіолетові відтінки, помаранчеві акценти вікон спалахують маленькими вогниками, а тонкі золоті лінії – наче мерехтіння снігу під місячним світлом. Все це створює відчуття зимової казки, ніби з дитячих спогадів. Форми Володимира Спиці ідеально приймають цей розпис: їхня монументальна стриманість і водночас ніжність об’єму надають композиціям глибини, дозволяючи художниці розгорнути панораму на кожному предметі. Юлія Красна вдихає у фарфор атмосферу зимового дива: теплу, світлу, мрійливу, це наче ілюстрація до різдвяної новели, що оживає прямо на порцеляні.
Читайте також: «Баранівський сервіз „Бутон“ було подаровано президенту США Ніксону», – колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
«Олександр Опарій працює тонкою, майже ювелірною лінією»
— Хто ще з українських митців дарує особливий зимовий настрій шанувальникам порцеляни?
— У сервізі «Зима Полісся» Олександра Опарія зима спокійна, графічна, задумлива. На чистому білому тлі порцеляни відроджуються поліські пагорби, ялини мають вигляд, ніби витесані легким морозним дотиком. Українська порцеляна із зимовим настроєм зачаровує красою.
РЕКЛАМА
Олександр Опарій. Сервіз «Зима Полісся». Форма «Марійка» (автор — І. Коростиль). Городницький фарфоровий завод. 2001
Олександр Опарій працює тонкою, майже філігранною лінією – чорною, іноді підсиленою ніжним золотистим акцентом. Це той унікальний випадок, коли декор не переважає над формою, а входить з нею у гармонійну єдність. Форма «Марійка» Івана Коростиля – округла, тиха, збалансована. Дві чашки – для тихих розмов наодинці, коли зима відчувається не холодом, а затишком і близькістю.
— Дуже зворушлива робота. Яка історія створення цього сервізу?
— Попри високий художній рівень, його не було затверджено до виробництва на художній раді – саме через складність декорування, яке б вимагало ручного розпису кожного виробу. Авторський задум, який не піддавався механічному тиражуванню, зберіг статус неповторної роботи. «Зима Полісся» – це сервіз про внутрішній мир. Це графічна розповідь про тишу поліського ландшафту, де лінії дерев, обриси пагорбів і поодинокі сліди на снігу стають мовою світлих, зосереджених почуттів.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї було відкрито залу українського фарфору, де представлено чимало унікальних творів вітчизняних майстрів-фарфористів. Незабутня порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про чайні пари Баранівського фарфорового заводу.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Ю. Красна. Розпис «Зимове диво» на формі «Смерічка» Володимира Спиці (Тернопільський фарфоровий завод). Київ, 2025