Середні видатки на здобуття освіти на одну дитину в Африці, що розташована на південь від Сахари, сягають 200 євро, у той час як у Європі та Північній Америці дані показники набагато вищі. Це протиріччя, що у 40 разів більше за різницю у ВВП на душу населення, поглиблює всесвітню ієрархію статків. Звіт повідомляє, що 10% найзаможніших осіб володіють 75% світового достатку.
10% найбільш заможних людей тримають у руках 75% світових активів, 10% найбагатших робітників у світі мають більший прибуток, аніж решта 90%, а прогалина у витратах на освіту, котрі в Африці на південь від Сахари дорівнюють 200 євро на одну дитину, в той час як у Європі – 7400 євро, закріплюють географію можливостей, про це свідчать результати дослідження World Inequality Report 2026, інформує УНН.
Середні витрати на навчання однієї дитини в державах Африки, що розташовані на південь від Сахари, становили близько 200 євро (за паритетом купівельної спроможності, ПКC), у порівнянні з 7400 євро в Європі та 9000 євро в Північній Америці та Океанії: розрив понад 1 до 40, це приблизно у три рази більше, ніж різниця у ВВП на душу населення
– зазначено у висновках до звіту.
Такі розбіжності, як констатується, “формують перспективи життя для різних поколінь, фіксуючи географію перспектив, що посилює та увіковічує глобальну структуру розподілу статків”.
Окрім цього, у звіті наголошено, що на даний момент 10% найзаможніших працівників світового населення отримують більший дохід, ніж решта 90%, водночас найбідніша половина населення світу одержує менше 10% від загального світового доходу.
“Фінансові ресурси ще більше зосереджені: 10% найбагатших осіб володіють трьома чвертями (75%) світових фінансів, а нижня половина – лише 2%”, – йдеться у висновках до звіту.
За даними звіту, в середньому жінки заробляють всього 32% від того, що отримують чоловіки за робочу годину, це стосується як оплачуваної, так і неоплачуваної праці; у порівнянні з 61%, якщо не брати до уваги неоплачувану домашню роботу.
У міжнародному розрізі WIR 2026 демонструє, яким чином світова фінансова система сприяє посиленню нерівності. “Економічно розвинені країни продовжують користуватися “непомірними привілеями”: кожного року приблизно 1% світового ВВП (це приблизно втричі більше, ніж допомога на розвиток) перетікає від бідніших до багатших країн через чисті перекази іноземних доходів, що пов’язані зі стійкою надмірною прибутковістю та меншими відсотковими платежами за зобов’язаннями багатих країн. Зворотна динаміка має важливе значення для будь-якої надійної стратегії глобальної справедливості”, – вказується у звіті.