Археологи вивчили комплекс палацу Потоцьких в Івано-Франківську Ексклюзив 06.10.2025 13:57 Укрінформ У Івано-Франківську в ході археологічних розкопок на території об’єкта культурної спадщини «Комплекс палацу Потоцьких з брамами» знайдено колектор австрійської доби, уривки оборонної стіни та кам’яні основи, а також кераміку XIV століття та часів Австро-Угорської імперії.
Про це журналістові Укрінформу сказала кандидат архітектури Лариса Поліщук.
Археологи гадають, що на цій землі до зведення Станіславівської фортеці міг бути замок.
«У вересні-жовтні Охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України разом із науковим відділом КП “Простір інноваційних креацій "Палац" здійснювала археологічні вивчення території пам'ятки архітектури "Комплекс палацу Потоцьких з брамами" 1672-1682 років у Івано-Франківську. Вони відбувалися в рамках грантового проєкту "InterCities", який реалізується за програмою Interreg VI-A Next Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Було закладено три розкопки та одну траншею, які ставили за мету встановити наявність та трасування давніх фундаментів центральної частини та східного крила палацу Потоцьких, мурів фортеці та палацу, виявити та оглянути підземні об’єкти та споруди, з’ясувати стратиграфічну ситуацію», – повідомила Поліщук.
За словами керівника Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України Павла Нечитайла, розкоп №1 заснували поблизу господарської брами. Там до початку робіт проглядалося склепіння підземної споруди. Після усунення ґрунтових нашарувань було знайдено цегляну арку та частково збережений колектор австрійської доби, в заповненні якого трапився розмаїтий матеріал першої половини ХІХ століття. Знахідки включають колекцію керамічного начиння, що містить дзбани, горщики, миски, тарілки, тарний посуд місцевого виготовлення та осередків виробництва Австро-Угорської імперії, скляні гутні вироби, фрагменти кахлів XVIII століття, рушничний кремінь, люльки для куріння тютюну.
Археологи дослідили комплекс палацу Потоцьких у Франківську. Фото Павла Нечитайла та Ярослави Паламарчук
До того ж, археологи виявили будівельний горизонт XVII століття, який мав вигляд шару дрібного битого алебастру. На ньому знаходились кістки тварин (очевидно, рештки трапези будівничих частини стіни). Шар перекривався змішаним суглинковим ґрунтом із цеглою-пальцівкою, а над ним розташовувалась будівельна підсипка австрійської доби. З того горизонту була впущена траншея під огороджувальний мур, що відноситься до австрійських часів. Вірогідно, досліджувана частина муру була зведена, коли колектор перестав використовуватись. Для його підтримки над склепінням колектора побудували підпружну арку, яка була помітна до початку розкопок.
Кандидат історичних наук Зеновій Федунків додав, що розкоп №2 було закладено впритул до північно-західного прясла палацової огорожі комплексу. Там, за результатами археологічних досліджень 2011 року, із зовнішньої сторони було знайдено потерну (підземний тунель – ред.) для виходу на галерею нижнього бою Станіславівської фортеці. Її існування підтверджується картографічними документами (плани Станіславівської фортеці за 1743, 1773 та 1792 роки). Однак простежити її з боку подвір'я не вдалося.
«Натомість було відкрито ще одну інженерну споруду – водовідвідний колектор пізнішого часу, який перестав функціонувати в радянський період. Також виявили фундаменти оборонної стіни, у зведенні якої чітко зафіксовано три етапи. Верхній, цегляний, належить до періоду австрійського військового шпиталю і датується першою половиною ХІХ ст. Під ним розміщена частина муру, збудована з алебастрових блоків на сірому вапняно-піщаному розчині з домішкою чорного піску. Це період 1730-х років, коли замковий комплекс розбудовував син його засновника Юзеф Потоцький. Нижня частина змурована з алебастрових блоків і цегли-пальцівки на глинисто-супіщаному розчині та відноситься до 1680-х років – періоду початку будівництва замково-палацового комплексу засновником міста Андрієм Потоцьким в межах міських фортечних укріплень (за принципом palazzo in fortezza)», – зауважив Федунків.
Нечитайло сповістив, що ґрунтові нашарування дають підстави думати, що мур було впущено в оборонний рів, який старанно вичищався, а його засипали тільки в австрійську добу.
Розкоп №3 заклали біля входу в колишній шпитальний адміністративний корпус, пристосований під музей. Там у 2024 році відкрили фрагмент фундаментів з масивних алебастрових блоків. Розширення шурфу дало можливість «зловити» кут масивної споруди. Поліщук та Федунків пояснили, що скоріш за все, це може бути кутова частина фундаменту, який належить до східного крила палацу і був запроєктований симетрично до барокової осі фортеці, як дзеркальне відображення збереженого західного крила.
Нижче рівня залягання фундаментів в чорному болотистому ґрунті виявили фрагменти кераміки ХІV-XV століття.
«Траншею №1 було закладено паралельно до східного фасаду найстарішої у місті цивільної споруди – західного крила палацу Андрія Потоцького, у зоні імовірного розміщення його центральної частини. Тут на глибині близько метра знайдено три фрагменти масивних кам’яних фундаментів. Дві стіни мали ширину 2,3 м, а третя була зруйнована прокладанням каналізаційної траншеї. У зведенні цих фундаментів чітко простежуються два етапи. Нижні частини змуровані на світлому вапняно-піщаному розчині та датуються другою половиною XVII століття, а верхня – викладена на суглинисто-супіщаному розчині з додаванням цегли вальцівки й належить до 1730-х років», – роз’яснив археолог.
Нечитайло підкреслив, що найдавніші знахідки було виявлено в недоторканих ґрунтах між фундаментами. Там на глибині 1-1,4 м фіксувався культурний шар потужністю понад 30 см, у якому знайшли відносно велику, зважаючи на об'єм робіт, колекцію кераміки другої половини XIV століття.
«Знахідки говорять про активне використання цієї території в означений час. Подібна кераміка є типовою для центральноєвропейських лицарських замків. Також дана локація є найвищою топографічною точкою на території палацу. Зважаючи на це і те, що більшість замків та фортець на території України мають спадковість у вигляді укріплень більш раннього часу, можна гіпотетично допускати наявність замку на даному місці до побудови Станіславівської фортеці. Для підтвердження цієї гіпотези потрібні дослідження ділянок на території палацу, де не відбувались будівельні та земляні роботи у XVII – XIX століттях. Втім, вже на цьому етапі досліджень можна впевнено говорити про освоєння цієї території з другої половини XIV століття, характер якого буде з'ясований в процесі майбутніх розвідок», – зауважив археолог.
За його словами, в цілому археологи виявили 520 артефактів. Серед знахідок є монети, будівельна кераміка, скляний та керамічний посуд. Вони значно розширюють уявлення про використання території в минулому, особливості відбудови фортеці та зведення палацу і свідчать про активне життя на цьому місці у пізньому середньовіччі.
Як повідомляв Укрінформ, у Хмельницькій області на території Бакотського скельно-печерного монастиря археологи виявили поховання дитини, що датується давньоруським періодом, бронзовий скіфський наконечник та фрагменти кераміки трипільської культури.
Фото Павла Нечитайла та Ярослави Паламарчук
Археологи Історія Івано-Франківськ Пам'ятка
Источник: Джерело
