Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Наслідки пожежі у КаліфорніїArticle information
- Author, Григор Атанесян
- Role, ВВС
- 4 годин(и) тому
Останні три роки США та їхні союзники хотіли зробити Росію міжнародним вигнанцем, звинувачуючи її у порушенні міжнародного законодавства та основ ліберального світопорядку. Але Дональд Трамп відновлює відносини з Москвою і відмовляється називати її агресором, а Україну жертвою агресії.
Ми запитали фахівців з міжнародних відносин, чи це означає, що світовому устрою, що склався в 1990-х, приходить кінець.
Епоха ліберальної гегемонії
Виступаючи перед Королівським замком у Варшаві у лютому 2023-го, президент США Джо Байден назвав війну в Україні "великою битвою за свободу" між порядком, що ґрунтується на правилах, і порядком, який тримається на грубій силі.
Розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну, Росія не лише порушила міжнародне право в очах більшості країн світу. Вона кинула виклик іншому набору правил, що склався у світі під керівництвом Сполучених Штатів.
Ліберальний світопорядок (його ще називають "світопорядок, заснований на правилах" — це система відносин між державами, яка базується на зобов'язаннях, принципах і нормах). В його основі лежать міжнародне право та міжнародні інституції, такі як Організація об'єднаних націй, її генеральна асамблея та Рада безпеки.
Статут ООН встановлює фундаментальні правила відносин між країнами, наприклад, повагу суверенітету та територіальної цілісності, мирне розв'язання конфліктів та відмова від застосування сили. Він також передбачає повагу до прав людини. Учасниками цього договору є всі члени ООН – 193 країни.
Але ліберальний світопорядок передбачає специфічний набір цінностей, таких як вільна торгівля, та набір додаткових інституцій, таких як Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк.
Він також передбачає ідеологічну надбудову, за якою західна ліберальна демократія — це ідеальна форма правління.
Розквіт цього світопорядку припав на 1990-і, коли після закінчення Холодної війни десятки держав на трьох континентах почали проводити ринкові реформи в економіці та принаймні на папері демократичні реформи.
Багато хто з них дотримувався ліберальних цінностей лише на словах. Проте багато країн, що розвиваються, стали багатшими завдяки доступу до глобальних ринків — від Китаю, чий ВВП зростав у середньому на 9% на рік протягом десятиліття, до Ірландії, Індії, Південної Кореї, Аргентини, Чилі та інших держав.
На цю епоху також припало закінчення багатьох складних і кривавих конфліктів — півстолітнього протистояння між баскськими сепаратистами та іспанською державою, тридцятирічного конфлікту в Північній Ірландії, тридцятирічної війни за незалежність Еритреї, п'ятнадцятирічної громадянської війни у Лівані і так далі.
Чимало з них ми прямо чи опосередковано пов'язуємо з протистоянням Заходу і СРСР часів Холодної війни.
Після її закінчення у світі залишилася одна наддержава, і вона почала виступати посередником між сторонами конфліктів. Усього з 1990 до 2015 року уклали понад 1100 мирних договорів.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Джо Байден обіцяв зовнішню політику, засновану на чітких принципах, але був звинувачений у лицемірстві.
Порушення міжнародного права може бути зафіксоване резолюцією Генасамблеї ООН або рішенням Міжнародного суду ООН. Після цього може бути рішення Ради безпеки про введення економічних санкцій або навіть використання військової сили.
Але насправді санкції та військові інтервенції застосовуються і без мандату ООН — практика, яку Росія критикує багато років.
Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки у 2007 році, російський президент Володимир Путін заявив: "Легітимним можна вважати застосування сили, лише якщо рішення ухвалено на основі та в рамках ООН. І не треба замінювати Організацію Об'єднаних Націй ні НАТО, ні Євросоюзом".
Але з 2014 року Путін сам застосовує силу без санкції ООН. І з погляду Заходу саме російська агресія проти України стала найбільш кричущим порушенням правил світового порядку з кінця Холодної війни.
"Було порушено три основні принципи [ліберального світового] порядку. Перший — незастосування сили для зміни територіальних кордонів. По-друге, не можна використовувати насильство проти цивільного населення як інструмент війни. І по-третє, не можна загрожувати застосуванням ядерної зброї. А Путін виконав два перші пункти і погрожував третім. Отже, це справжня криза для порядку, заснованого на правилах", — пояснював в інтерв'ю Financial Times Джон Айкенберрі, професор Принстонського університету.
У відповідь на звинувачення Заходу російська дипломатія зробила критику ліберального світопорядку своєю улюбленою темою.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Багато країн, включаючи партнерів по НАТО, звинувачували США в лицемірстві та байдужості до долі палестинців
Москва часто нагадує про бомбардування Югославії у 1999 році, вторгнення до Іраку у 2003-му та визнання незалежності Косова у 2008-му як дії США та НАТО, які не мали мандату від Ради безпеки ООН та порушували пункти Статуту організації.
Одним із головних сучасних тестів ліберального світопорядку стала позиція США у конфлікті Ізраїлю та ХАМАС: багато країн різко критикували адміністрацію Байдена за військову підтримку Ізраїлю, звинувачуючи Вашингтон у байдужості до загибелі десятків тисяч палестинців.
"Це абсолютно чітке лицемірство, подвійні стандарти, — говорив в інтерв'ю Washington Post речник парламенту Туреччини — країни НАТО — Нуман Куртулмуш. — Це своєрідний расизм — якщо палестинські жертви не вважаються рівними українським жертвам, це означає, що створюється якась ієрархія всередині людства. Це неприпустимо".
Професор Айкенберрі, провідний теоретик ліберального світового порядку, визнає, що ліберальний світовий порядок "прив'язаний до Сполучених Штатів, американського долара, американської економіки" і більше орієнтується на НАТО та інші очолювані Америкою альянси, ніж на Раду безпеки ООН. Все це він називає "ліберальною гегемонією" США.
З гегемона до ревізіоніста
Держави, які хочуть переглянути існуючий порядок міжнародних відносин, традиційно називають ревізіоністськими. Зазвичай американські політики та експерти характеризують так прагнення Китаю та Росії зменшити вагу США на світовій арені.
Конкуренція з ревізіоністськими державами називалася одним із головних викликів процвітанню Америки у ключовому документі, прийнятому під час першого терміну Трампа.
"Китай і Росія хочуть побудувати світ відповідно до своєї авторитарної моделі і отримати право вето на рішення інших країн в галузі економіки, дипломатії та безпеки", – стверджувалося в стратегії національної безпеки Міноборони США.
Але останніми місяцями головним ревізіоністом на світовій арені стають США, вважає професор Айкенберрі. У плани Трампа входить переглянути "практично всі елементи ліберального світового порядку" – від торгівлі та відносин із союзниками до солідарності між демократичними державами та захисту прав людини, сказав він в інтерв'ю Financial Times.
"Моя адміністрація йде на рішучий розрив із зовнішньополітичними провалами минулої адміністрації і, відверто кажучи, з минулим взагалі", – заявив Трамп.
На відміну від багатьох інших радикальних нововведень нової адміністрації, тут Конгресу та судовій владі найскладніше його зупинити: зовнішня політика перебуває у віданні президента.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Під час недавнього голосування щодо резолюції ООН про війну в Україні США виступили разом із Росією
У січні глава Держдепартаменту Марко Рубіо накинувся на тих, хто думав, що ліберальний світовий порядок може замінити зовнішню політику, що ґрунтується на національних інтересах. "Це була не просто фантазія – це була небезпечна помилка", – заявив Рубіо, виступаючи в Сенаті.
Саме у логіці національних інтересів США адміністрація Трампа пояснює прагнення нормалізувати відносини з Росією. "Продовження цього конфлікту погано для Росії, погано для України та погано для Європи. Але найголовніше, що воно є поганим для Сполучених Штатів", — пише віцепрезидент Джей Ді Венс.
В інавгураційній промові в січні Трамп пообіцяв відновити становище Америки як наймогутнішої країни, повернути контроль над Панамським каналом та збільшити територію США.
Але поки що дипломатична революція Трампа залишається найменш популярною політикою нового президента.
Недавнє опитування Gallup показало, що американці найбільше цінують його імміграційну політику, найменше — позицію щодо війни в Україні та палестино-ізраїльського конфлікту.
При цьому 65% американців вважають Україну союзником чи дружньою США країною, і 47% позитивно ставляться до президента Володимира Зеленського.
Мюнхенська змова чи Ялтинська конференція
"На момент лютого 2025 року саме Сполучені Штати загрожують світовому порядку, заснованому на правилах", – сказала в інтерв'ю ВВС Джулі Ньютон, наукова співробітниця Центру російських та євразійських досліджень Коледжу Св. Антонія в Оксфордському університеті.
Вона вказує на вимоги передачі США прав на українські природні ресурси, фактичну нормалізацію відносин із Росією, випади Трампа проти Зеленського та підтримку ультраправих партій у Європі з боку його соратників.
24 лютого, у третю річницю початку вторгнення Росії до України, Сполучені Штати проголосували проти резолюції Генасамблеї ООН із засудженням російської агресії та окупації українських територій.
Замість неї американські дипломати запропонували власну, в якій висловлюється скорбота "щодо трагічної загибелі людей під час конфлікту між Російською Федерацією та Україною". А Трамп заявив, що обговорює з Путіним відновлення економічних зв'язків між Вашингтоном та Москвою.
"Комусь ця ситуація нагадує Мюнхенську змову, комусь пакт Молотова-Ріббентропа. Але дипломатична революція Трампа руйнує принципи Гельсінських угод і робить США противником в очах своїх власних союзників", — каже Джулі Ньютон.
Гельсінські угоди 1975 року — домовленості між США, СРСР та європейськими державами, які наголошували на принципах територіальної цілісності, непорушності кордонів та невтручання у внутрішні справи один одного.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Президент Франції Еммануель Макрон їздив до Вашингтона у спробі переконати Дональда Трампа не залишати Україну та Європу наодинці з Росією
"Трамп думає як Путін – як імперіаліст XIX століття", – вважає Сергій Радченко, заслужений професор Центру світової політики Генрі Кіссінджера при Університеті Джонса Хопкінса в США.
Він вважає за краще порівнювати те, що відбувається, з Ялтинською конференцією 1945 року, коли переможці у Другій світовій війні – СРСР, США та Велика Британія – домовилися про поділ Європи на сфери впливу.
Але історик нагадує, що тоді більшість Європи лежала в руїнах. Зараз Європа є союзом одних з найбагатших країн світу і включає дві ядерні держави.
"Європа має економічну міць та економічні інструменти тиску на Росію, — зазначив Радченко в розмові з ВВС. — Як би далеко не зайшов Трамп у своєму діалозі з Путіним, важко уявити, що одночасно з цим буде нормалізація відносин європейських країн і Росії".
Втім, говорити про кінець ліберального світопорядку передчасно, вважає Шелбі Магід, заступник директора Євразійського центру Atlantic Council. Вона нагадує, що всі введені США санкції продовжують діяти, і представники адміністрації Трампа говорять про їхнє зняття лише у разі припинення війни в Україні.
"Я згодна, що існує ризик передчасної та небезпечної нормалізації, але поки що цього не сталося, — зазначає вона. — Зрештою, довгостроковий вплив на світовий порядок визначатиметься швидше тим, як закінчиться війна і буде забезпечений мир, ніж тим, як ми до цього прийдемо".
